VovaZiLvova, Всюдисвоя - Плаче хлопчик

Плаче хлопчик - ой, як гірко!
За поезію п’ятірка.
Боже, чом такі сумні
Наші іграшки земні?

Життя цікаве, як океанський пляж після дощу
Я дивлюся на це у грудні і тішуся, аж пищу
Мені 41, я тіп і пів години тому я плакав
Не захлинався від плачу, але сльози текли і крапали
Не пам’ятаю через що, але пам’ятаю шо я подумав:
Шо плакати це класно, і шо… я це люблю
Бо попри всю розкішницю, яка несеться у світі
Поруч зі мною моі батьки, дружина і діти
І часом всі вони напряжні і разом і окремо
Але живі й здорові і це благословення більше, ніж ця проблема
Побут засмоктує, фокус зміщується на несуттєве
Куди увага - туди й енергія, а хотілось би на шось життєве
Знайома каже, шо в мого тата очі як в її тата
І їй складно бо в очі свого вона не дивилась вже три роки
В такі моменти згадую: треба не нарікати, а цінувати
Одні з тих найпростіших, та водночас найважливіших уроків

Плаче хлопчик - ой, як гірко!
За поезію п’ятірка.
Боже, чом такі сумні
Наші іграшки земні?

Там звідки я родом біда, там люди гартуються смертю
Але доки вони живі, то прекрасні в тому що вперті
Саме зараз не колись, бо колись було інакше,
Надто багато несправного, нав’язаного, море фальші
Але життя не просто триває, воно змінює нас всіх
Настане час і там де зараз чути плач, там буде сміх
Настане час коли страждання залишаться лише в минулому,
А тут і зараз станемо тими, ким ще не були ми
Сильнішими, ніж знали ми й більшими, ніж ми вірили
Людей цінуватимемо там, де раніше лиш міряли
Життя цінуватимемо там, де раніше лиш плакали
А там де було темно палатимуть вічні факели
Свідомості і усвідомленості, справжньої, щирої,
Де братики наші тверді наче камні - Памфіри
Де сестрички наші м‘які як водичка під Кримом
А Дух наш загартований вічним вогнем, а не минущим димом

Плаче хлопчик - ой, як гірко!
За поезію п’ятірка.
Боже, чом такі сумні
Наші іграшки земні?

© & ℗ VovaZiLvova, 2025