Артем Лоік - Ай

"Ай, плачу у дитинстві у свою подушку"

Текст:

Скільки років: ай, ай, ай!
Сонечко пекло, пекло…
Думали ми: рай, рай, рай,
а воно — пекло!

Ай, плачу у дитинстві у свою подушку…
Ай, падаю із дерева, в крові коліна…
Ай, кулаком за школою ковтаю юшку…
Ай, під снарядами ховаюсь в Україні…

У-у, висиха’ подушка, відкриваю очі!
У-у, витираю кров і лізу знову вгору!
У-у, насипаю юшку іншим, я не хочу!
У-у, більше не ховаюсь, коли тисне ворог!

Ай, клацає російські мультики мій «тєлік»…
Ай, на колінах ще стою, і кров тече ще…
Ай, говорю «на фєнє», як і Саша Бєлий…
Ай, слухаю «совєцький» рок і «рускій» репчик…

У-у, «Квітку» Сухомлинського несу дитині!
У-у, і не ставлю на коліна сина, після
перевчаю й перевчаюсь говорити, як людина!
У-у, і складаю власну українську пісню!

Ай, ай!
Сонечко пекло, пекло…
Думали ми: рай, рай, рай,
а воно — пекло!

Ай, рідні нагодують мене Вінні Пухом…
Ай, вчителі Шевченка вкриють кожухами…
Ай, скільки років, а мої коліна пухнуть…
України діти, не Яфети ми, а отже — Хами…

У-у, сина пригощає Всеволод Нестайко!
У-у, кожухи здираю із віршів поета!
У-у, час прийшов нам із колін нарешті встати
і в русифікованому Хамі віднайти Яфета!

Ай, я іще дитина сам, і змін боюсь я…
Ай, формували світ Єсєнін і Висоцький…
Ай, тридцять років з гаком «гаварю по рускі»…
Ай, тут не розібратись без повної стопки…

У-у, брате, якщо важко, ми йдемо на гору!
У-у, проживи по Стусу, не заради миски!
У-у, мова — то є кров, вона іде із горла,
отже, наливайте повні чаші своїх пустих мізків!

Ай, ай, ай!
Сонечко пекло, пекло…
Думали ми: рай, рай, рай,
а воно — пекло!

Ай, мій народ блукає, сохне бурʼянами…
Ай, що робити в цій окупаційній зоні?
У-у, нація відродиться, і буде нами,
тільки якщо той бурʼян наш перетвориться в газони!

Ай, ну, а як його в оте перетворити?
Ай, де куди не глянь, кидають всюди камінь…
У-у, треба працювати, брат, і глибше рити,
віднаходити і йти вперед — за садівниками!

Ай, а якщо газони доглядати ні з ким,
і що саме поливати треба, брате, в нашій Трої?
— Мову, культуру, традицію, військо!
Та не водою, а своєю кровʼю!

Було так легко разом бути ватою,
вбивати час, за течією плити…
— Нація — це те, що треба будувати!
Мир — це те, за що потрібно битись!