Ирина Билык - Божевільна

Синьоокою чаклункою, бувало,
Називав мене і руки цілував,
Мабуть ,справжне щастя
То було й не стало.
Час минув і вже, як сніг розтав.
Що тоді хотіла, я сама не знаю,
Може подарунків,
Може просто слів.
Я не вірю в те,
Що почуття вмирає,
Що вогонь любові догорів.
Більше ніхто,
Тільки я в тому винна - Божевільна!
Більше ніхто,
Тільки я в тому винна - Божевільна!
"Повернись!"-
Тобі сказати не зумію.
Квітень за вікном,
А на душі - зима.
Ти вже не один,
І я це розумію,
Що ж, цього хотіла
Я сама.
Більше ніхто,
Тільки я в тому винна - Божевільна!-Вільна!
Більше ніхто,
Тільки я в тому винна - Божевільна!